Повідомлення прес-служби Московської Патріархії про молитовно-політичні заходи у Храмі Христа Спасителя з приводу ювілею 12 Головного управління Міністерства оборони РФ викликало шок у сотень людей, що проглядали стрічку новин.
Захід, що з благословення патріарха Московського відбувся у головному храмі Росії – Храмі Христа Спасителя – вже названо “Молебнем атомній бомбі”. Суспільство шоковане. Свідченнями цього є активне обговорення сумнівного “молитовного заходу” російсько- та україномовними блогерами (від слова «блог» – щоденника або записника в мережі).
Лише у самий день події 4 вересня блогери залишили 188 записів на тему “Храм Христа Спасителя та ядерні озброєння”. Більшість з них шоковані.
“хотів прокоментувати. Крім “гражданє, ето цирк”, нічого не виходить”
“главное чтобы попов к ядерному чемоданчику не подпустили…”
“до такого й Аксьонов, здається, не додумався…”
“слов нет”
“загалом же – російська влада діє логічно: як солдат муштрують тільки для того, щоб ніколи не задумувався над наказами, так і все населення має бути привчене, що будь-які дії влади, навіть абсолютно дикі, завжди мають якийсь таємний зміст, який потрібно самостійно відшукувати, і захищати від ворогів..”
Особливе здивування у “мешканців інтернету” (як іноді називають блогерів) викликає той факт, що небесним «патроном» ядерного збройного відомства обрано преподобного Серафіма Саровського. І дійсно, пам’ятаючи про тип духовності, властивий преподобному Серафіму, важко собі уявити більш невідповідну кандидатуру на роль «патрона» атомної зброї.
Симфонія. Симфонія між путінською Росією та сучасною РПЦ. Ієрархи останньої сподіваються, що вона приведе їх Церкву до «нового відродження», що за допомогою першої людини у державі Церкві вдасться відновити структуру впливу на суспільство, яка була втрачена з падінням царської Росії.
Однак, сюжет може отримати розвиток зовсім за іншим сценарієм. Церква, що не цурається «ядерних молебнів» може відцурати від себе ту частку суспільства, яку традиційно називають «мислячою». Путін – це дійсно популярний сьогодні в Росії бренд. Але бренди не бувають вічними. З часом їх неминуче витісняють з політичного ринку нові бренди. Тому Церкві варто лишатися з тим надбанням, яке було до Путіна і лишиться після нього: а саме з Божими заповідями та Євангелієм.
Церква пережила добу Костянтина Великого. Переживе й добу ВВП.
“Лист академіків” називають у РПЦ замовним. Там переконані, що він був інспірований з Кремля. Інспірований певними владними колами, щоб обмежити “недоцільну” соціальну активність Церкви.
Хто зна. Не виключено. Сучасна російська влада не дуже схожа на владу, що зацікавлена у незалежності РПЦ. Отже, стримати зайву активність митрополита Кирила (Гундяєва) вигідно кремлівським політтехнологам. Там користується більшою популярністю ”головний бюрократ” РПЦ – керуючий справами Патріархії архієпископ Клімент (Капалін).
Однак, реакцію блогерів неможливо назвати “замовною”. Це – жива та безпосередня реакція. У античності церковні питання обговорювалися на найбільшому тодішньому майданчику для спілкування – базарі. Сьогодні таким майданчиком є блоги. А реакцію східного базару або сучасного блог-товариства підробити дуже важко.
Реакція блогерів на «ядерний молебень» – попередження сучасному керівництву РПЦ. Попередження про те, що «мисляча» (або інтелектуально та технологічно «просунута») частка суспільства готова стати до Православної Церкви в жорстку опозицію.
Апарат патріарха надихнула відома фраза В.Путіна про дві «стратегічні цінності» сучасної Росії – її ядерний щит та РПЦ. Патріарх підписав Послання, яке підготував до нього апарат. Вікарний єпископ виконав благословення патріарха і відслужив молебень…Здавалося б, йдеться про низку апаратних помилок…
Однак молебень у Храмі Христа Спасителя «за здравіє» атомної бомби став символічною подією. Символом уневолення Православної Церкви в Росії.
Зрозуміло, що більшість критиків рішення Олексія II щодо проведення “ядерного молебню” – це люди, що далекі від церковного життя. Однак, керівництву РПЦ не варто ігнорувати їх позицію. Церква живе у секулярному суспільстві. До цього варто звикнути.
Блогери кинули церковній бюрократії виклик. І якщо РПЦ не відповість на цей виклик, вона рано чи пізно програє. Молоді люди не хочуть йти до Церкви, яка благословляє “ядерний щит Росії”. І річ не в тім, що вони проти ядерної зброї як засобу стримання, або проти двох ”засадничих елементів національної безпеки” путінської Росії - РПЦ та ядерного щиту.
Просто, на думку блогерів, будь-яке, навіть непряме, благословення зброї масової ураження – це не церковна, не Божа справа.
Увага! Думка автора матеріалу може не збігатися з редакційною.
Коментарі
Интересная статья о рыбалке. Ловля рыбы окунь в Виннице. Посетите наш сайт Ruboman.ru