Хвороба Блаженнішого Христодула – серйозне випробування для Еладської Церкви
священик Петро Зуєв
Архієпископ Христодул – обдарований пастир та проповідник. Це – справжній «пасіонарій», цебто надзвичайно динамічний та вольовий ієрарх. Тому його хвороба є серйозним випробуванням для Еладської Церкви. Все про рыбалку в Кировограде. Подробнее на странице www.ruboman.ru. Суттєвими елементами курсу, який здійснює владика Христодул, є два моменти: це – незалежна позиція Церкви у грецькій державі та остаточне формування Еладської Церкви в якості автокефальної (позбавлення залежності від Константинополю та скасування синодальної системи). Обидва питання – склдані та неоднозначні. Тому я б застеріг аналітиків від спрощених висновків.
Антизахідний настрій та політична активність глави Еладської Церкви викликали певне нерозуміння у грецьких політиків, що з ентузіазмом сприймають вступ Греції до Євросоюзу. Однак Блаженнішого Христодула можна зрозуміти з пастирської точки зору – моральний стан та релігійність суспільства у Греції вигідно відрізняється від Західної Європи. Що ж стосується синодальної системи, то вона неприродна для Церкви, не відповідаючи її канонічному переданню.
З іншого боку, не варто перебільшувати непорозумінь, що існують або радше існували між Афінами та Константинополем. Для грецької свідомості характерно розглядати автокефалію з технічного боку. Якщо в нашій свідомості автокефалія, так би мовити, розділяє на «окремі» культурно-національні світи, то греки не схильні до її абсолютизації. Психологічно, для грецької свідомості Православні Помісні Церкви в Греції, Єрусалимі, Олександрії або Константинополі – це єдиний церковний організм, символом якого є глава Константинопольський Патріарх. Зверніть увагу, на сайті Єрусалимського патріархату зазначено «Грецька Православна Церква в Єрусалимі».
Тому, з моєї точки зору, деякі церковні аналітики дещо наївно вважали, що конфлікт між Архієпископом Христодулом і Вселенським Патріархатом буде мати ідеологічний характер. Це був ситуативний конфлікт. І знаменно, що він закінчився актом «упокорення» Афін. З політичної точки зору, це може виглядати як програш. Однак, цей крок Архієпископа Христодула був суто християнським. Зрозуміло, що ця позиція Священного Синоду Грецької Церкви була частково вимушеною, адже існував певний тиск держави. Однак, насправді глава Еладської Церкви міг діяти і в інший, більш радикальний спосіб. Однак, він цього не зробив. Залишившись при своїй системі богословсько-канонічної аргументації, владика Христодул не дав конфлікту перерости у системний. Згодьтеся, далеко не кожний церковний ієрарх здатний сьогодні відмовитися від власних інтересів заради єдності та миру у Церкві.
Вигравати вміють і язичники. А от програти, упокоритись, піти на жертву – це ті кроки, які формують особистість як справжнього християнина. Адже, іноді для того, щоб достойно програти треба більше мужності, ніж для перемоги.